«Вогнища культури» Кіно-нотатки (Ч.3)

Борис Юхно, RSS,
Дата: 18-05-2020, 18:56

А пам’ятаєте часи, коли для відвідин кінотеатру у вихідні ми заздалегідь купували квитки у касах їхнього попереднього продажу? «Я взяв два білетика...» Маленьке свято, за певних романтичних обставин – з великим продовженням. Сьогодні саме така нагода, адже вже давно обіцялися культпоходи до двох останніх, якраз «Романтика» й нової «України». Та якось не склалося, а потім забулося. Тож – перепрошую і запрошую.

«Вогнища культури» Кіно-нотатки (Ч.3)


«Романтик»
Відкриття: 1975 рік, 4 грудня
Привіт вокзалу! Саме сюди докотилася «кінофікація околиць» і новий кінотеатр постав перед першими глядачами у своїх архітектурно-бездоганних, але емоційно-прохолодних формах. Таки проектна назва «Космос» йому б пасувала більше, бо нічим таким ніжним у цьому бетонно-скляному кубі й не пахло. Зате технічно він був найдосконалішим, а його зала на 400 відвідувачів – найзручнішою. Хоча б тому, що кожен наступний ряд суттєво вершився над попереднім, тож здавалося, що кіно крутять тобі одному.
Перед сеансами у фойє грав ВІА «Акорд», а дирекція через динаміки запрошувала до обговорення патріотичних кіножуралів та документальних фільмів про комуністичне будівництво, чого ніде більше не робилося. Отака романтична обстановочка.
Мої власні спомини про «Романтик» вкрай прісні й нічим не зіпсовані. Єдиною стрічкою, яку ще малим тут переглянув з батьками, стала комедія «Весілля в Малинівці». Старшим вже не їздив: по-перше – далеко, по-друге – на околиці касові фільми потрапляли після того, як їх мало не всі охочі подивилися в центрі.
...А романтика сюди таки зазирнула. Аж 1993-го, коли тут «крутили «Еммануель». Але на той час еротика на великому екрані вже не була дивиною навіть в Черкасах.

«Вогнища культури» Кіно-нотатки (Ч.3)


«Україна»
Відкриття: 1986 рік, 30 травня
У лютому 1979-го черкащани дізналися, що невдовзі на вулиці Комсомольській розпочнеться спорудження головного кінотеатру краю. Він стане продовженням «культурного простору» поруч із теж найбільшим магазином області – Будинком торгівлі, будівництво якого тоді виходило на фінішну пряму.
Проектували кінотеатр київські архітектори з інституту «Діпрокіно». Наприкінці 1978-го вже були розглянуті ескізні варіанти закладу та визначено, що він матиме дві глядацькі зали на 800 і 200 місць, а також велике фойє для виставок.
Однак, обидва процеси надто затягнулися, будувати нову широкоформатну «Україну» (тоді була ще й «стара», що знаходилася за рогом теперішнього музею «Кобзаря») взялися аж влітку 1982-го. Як бачимо, її урочисте відкриття 30 травня 1986 року завершило доволі тривалу дію.
Щоб черкаський «Палац кіно» став символічною прелюдією до пори відпочинку, у поміч працівникам БМУ-23 «Черкасижитлобуду» довелося залучити «трудові десанти» з Машбуду, Фотоприладу, заводу СТО, курсантів пожежного училища, студентів. Публікація з нагоди довгоочікуваної події, як і годиться, рясніла описами принад новобудови. Такими, наприклад.
«Знайомство з «Україною» для багатьох, очевидно, почнеться зі своєрідної екскурсії. Справді, варто детально оглянути фойє другого поверху, до якого ведуть мармурові східці, переглянути перед початком сеансу рекламну кінопрограму; багатьом, напевне, будуть до вподоби випуски світлової музики, та ще й у приємному сусідстві із зеленим куточком...»

«Вогнища культури» Кіно-нотатки (Ч.3)


...Нову «Україну» відкрили вже наприкінці «золотої ери» радянського кіномистецтва. Звідси й масштаби, форми та зміст. Черкаський кінокомплекс став останнім таким у республіці, адже в основному був збудований ще до горбачовських економічних новацій, тож довелося завершувати. Потім – довгі роки виживання в нових умовах.
Упродовж останніх п’яти двічі тема «України» була, що називається, хайповою: 2015-го та 2019-го. Переповідати про ті танці з бубоном не маю щонайменшого бажання, хоча відслідковував порухово. Побігали коридорами якісь «громадські активісти», якісь ініціативи озвучувалися про міський культурний простір, фестивальний центр, ІТ-сектор. Посадовці час від часу підпрягалися, аякже. Ну таке, безтолкова і безнаслідкова провінційна двіжуха з купою модних термінів: воркшоп, бізнес-модель, стейкхолдер, брейншторм і прочої фігні.
З останнього, жовтневе 2019 року, поствиконкомівське: «Треба зробити так, щоб він не був схожим на кінотеатр радянського зразка. Зокрема, молодь звертається з проханням обладнати там концертний зал, де б могли виступати сучасні молодіжні гурти», – зазначив заступник міського голови Юрій Ботнар.
При цьому начальник депертаменту освіти міської ради Сергій Воронов наголосив, що наш кінотеатр якраз і є найкращим із кінотеатрів радянської доби в Україні. Наразі, за словами керівництва закладу, робиться все можливе, аби зацікавити містян ходити в «Україну». Для цього вони хочуть зробити так, щоб у кінотеатр містяни ходили не лише на перегляд фільмів».

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода